Щорічно в День української писемності та мови працівники ДНЗ і здобувачі освіти «Буцький ППЛ» беруть участь у написанні Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Перший етап ХХVІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика – це не лише можливість для студентів показати свої знання, а й шлях до глибшого розуміння мови, яка є основою нашої культурної спадщини.
Без рідної мови не може бути України. Наша мова – це основа української єдності. Обов’язок кожної людини - знати, любити, берегти, популяризувати свою мову. Українці повинні усвідомлювати значення рідної мови, її роль у розвитку особистості. У мові ми відображаємо унікальний характер, нашу силу, ментальність та темперамент. Сьогодні українська мова виступає не тільки як засіб комунікації, а як символ опору агресії.
Багато давніх українських імен були забуті не лише через плин часу і нову моду, а й через нав'язаний стереотип "сільської" меншовартісної культури. Ці забуті імена звучать не менш красиво і мелодійно, ніж запозичені із закордонних серіалів чи в інших народів. Приємною тенденцією останніх років стало відродження прадавніх українських імен – як чоловічих, так і жіночих. Нова мода чи повернення забутого – це важливо, тому що відроджуємо своє, українське! Українці мають собою пишатися!
З кожним роком українську мову все частіше чуємо серед свого оточення: носіїв рідної мови стає більше, молодь активно популяризує українську в соціальних мережах та спонукає до її вжитку в мовленні.
Інтелектуальний форсаж «Відчуй смак української» розпочався словами: «Друзі, говорімо українською, щоб нас побачив світ, побачив успіх України, її духовні та інтелектуальні надбання!» Здобувачі освіти швидко відповідали на запитання за певний час. Знайти свою аудиторію, популяризувати рідну мову в соціальних мережах – це те важливе, що сьогодні може робити молодь. Гасло «У нас достатньо сил, щоб говорити мовою землі, на якій ми живемо» стало підсумком заходу.
Мова української молоді збідніла, перенасичена жаргонізмами, сленгами, суржиком. Здобувачі освіти, використавши платформу «Уміти» (анімація персонажів з аудіо), звернулися устами літературних героїв до своїх ровесників, друзів, одногрупників із закликом любити, вивчати, популяризувати та берегти рідну мову. Мова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, Василя Симоненка, Ліни Костенко має бути мовою майбутнього, мовою нових звершень та винаходів. Найголовніше в мовному питанні є те, що ми самі повинні розвивати й популяризувати рідну мову, починаючи з себе та свого найближчого оточення. Велике починається з малого, то ж почнімо з себе.
Відомо, що в сучасному світі є мода, в тому числі й на їжу. Вона має свою давню історію, славиться різноманітністю, а ще нараховує безліч рецептів, це: борщі, пампушки, паляниці, галушки, юшки, вареники, ковбаси, напої. Стародавні страви колись готували без дотримання рецептури: продукти та приправи брали до смаку. Кожен для себе час від часу відкриває забуту українську культуру або згадує, як колись було в дитинстві у бабусі, як це пахло, смакувало, які були справжні природні смаки. Вишукані та забуті рецепти стародавніх страв нашої кухні здобувачі освіти розповсюджували серед односельчан. Приємно було чути від людей: «Ви для мене заново відкрили наші традиції».
